показник

-а, ч.

1) Свідчення, доказ, ознака чого-небудь.

2) перев. мн. Наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь. || Дані, які свідчать про кількість чого-небудь. Показник токсичності води.

3) Явище або подія, на підставі яких можна робити висновки про перебіг якого-небудь процесу.

4) Кількісна характеристика властивостей виробу (процесу).

••

Пока́зник наді́йності — показник, що характеризує одну або декілька властивостей з тих, які в сукупності складають надійність об'єкта.

Пока́зник безпе́чності проду́кції — кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції, що визначають відсутність потенційної небезпечності продукції для споживача.

Пока́зник скла́ду та власти́востей води́ — фізичні, хімічні, бактеріологічні та гідробіологічні характеристики води, згідно з якими роблять висновок щодо її якості через порівняння з нормами якості води.

5) У системах обробки інформації – складова одиниця інформації, утворена реквізитом-основою та реквізитами-ознаками, що відносяться до нього.

6) рідко. Те саме, що покажчик 1).

••

Пока́зник сте́пеня мат. — цифра чи літера, що вказує, до якого степеня підноситься число або вираз.